Я задовбався
Недавно переписувався з дівчиною в баду, наче все норм було, покликав на каву, вона погодилась, а потім тупо пропала. Перестала відповідати на повідомлення, хоча онлайн. Та й хрін би з нею, але це відбувається зі мною кожен раз, і то, це взагалі щось екстраординарне, що хоч якесь спілкування було. Зазвичай жінки мене просто не сприймають, діалог не складається, і так далі. Декілка разів було як цей раз, але кожен раз вони просто морозились, і на цьому все закінчувалось. Я просто дуже втомився від самотності, мені вже скоро 30 років, я не можу заснути, хочеться вити по ночах, вранці встати навіть складно, виглядаю я на роботі кожен день як Едвард Нортон з Бійцівського Клубу. Я намагався багато разів, і в реальному житті, і в застосунках, все однаково. Я намагався себе якось пристосувати жити без цього взагалі, але це просто бездонна діра, хоббі/розваги дають короткотривалий ефект і швидко набридають. Психолог теж ні. Якби мене взагалі жінки не цікавили, моє життя було б в рази краще. Я просто не розумію, що їм потрібно, і що зі мною не так. Я не живу з мамою, у мене непогана робота відносно, зовнішність - ну тут я хз, не красень, але фізична форма +-. З порад я чую тількі якісь базові речі, типу "ну просто піди поговори з нею" або "Дівчата люблять компліменти". Я поняття не маю, про що говорити, мої соціальні навички в цілому не дуже. Я вже мовчу про те, що кожен раз нерви грати починають, бо весь мій досвід виключно негативний.
UPD
Психолог - я ходив, і не раз, до різних. Чи то мені такі попадаються, чи це в цілому так, але якогось результату це не дало. Психіатр (може виписувати препарати) і антидипресанти трохи допомагають, але теж не панацея.
Знайомство онлайн/ в житті. Що то, що то - ну ви зрозуміли. Я і так і так намагався, до того ж в юності я був більш соціальний, ніж зараз. Зараз в кафешці я можу познайомитись лише з дядями в формі. (Оті що собі вільно живуть і ходять, я за вас радий, я особисту людей знаю, які так познайомились, не всі живі вже). Так що зараз лише онлайн.
Те, що людина відчуває себе неповноцінною через відсутність партнера, означає, що з партнером нічого не поміняється. Ну, інколи так. Але зачасту ні. Це зазвичай іде від відстуності розуміння, що таке взагалі - бути самотнім, бо люди в стосунках про це дуже швидко забувають. Згадують при розставанні, там починаються істерики, дипрессія, "я без неї жить не можу" і так далі. Так от, самотні люди так все життя жувуть.
Дівчина не має бути персональним клоуном/психологом, хоче знайти собі веселу і цікаву людину, і тд.
Ну, тут я можу зі свого наболівшого сказати, що "всі баби казли" (жарт). Ні, але у нас в культурі так склалось, що весь тягар знайомства на хлопці, а дівчата навіть оте "привіт" написати не взмозі. Ну, може інколи таке й буває, але я думаю, що дуже рідко, і це не тільки в мене.